Вже екс-гравець польського «Рекорда» та низки інших польських та українських команд Олександр Бондар підбив підсумки сезону в Екстраклясі, розповів про пріоритети щодо продовження кар’єри, єврокубковий досвід у складі команди з Бєльсько-Бяли, ретро-спогади про футзальні баталії в України та багато іншого.

– Олександре, вітаємо з черговим чемпіонством у Польщі! Розкажіть, як проходить карантин у країні?

– Дякую за привітання! Зараз цей процес проходить простіше. З понеділка вже можна проводити тренування у групах: 16 гравців + 2 тренери. Тобто, є змога відновити традиційний режим. Два тижні тому можна було тренуватися у менших групах або ж на свіжому повітрі. Натомість, попередні майже два місяці всі сиділи вдома. Людей на вулицях було дуже мало. Щодо сьогодення, то з обмежень відзначу заборону виходити з будинку без маски. Цей процес контролюється. Виписуються штрафи людям, які порушують власний період ізоляції. До тих, хто в’їжджає до країни поліція може приходити один або два рази на добу, щоб перевірити чи знаходяться ці люди у себе вдома. Зараз вже відчинилися ТРЦ, літні майданчики закладів харчування. Однак, у нас, на відміну, від України вже розпочинається четвертий етап виходу з карантину. Також додам, що у Польщі постійно працював громадський транспорт, а також здійснювалися міжміські перевезення. Звичайно, з дотриманням певних обмежень.

– Як ставитеся до того, що футзальний сезон у Польщі завершений?

– Більшість команд виступали за те, аби не продовжувати сезон, оскільки після початку чемпіонату низка легіонерів повернулися до своїх країн. За моєю інформацією, грати й надалі хотіли лише «Рекорд» та «Клірекс». Команда з Хожува ставила завдання щодо потрапляння до чільної трійки, однак, в останніх двох турах втратила очки, перемістившись з другої сходинки на четверту. Щодо інших, то всі не хотіли продовження. Навіть ті команди, які майже не мали шансів врятуватися від вильоту, були не проти, оскільки чемпіонат завершений, і вони залишилися в еліті й на наступний рік. У сезоні 2020/2021 Екстраклясу мають поповнити ще 3 чи 4 команди з наступного за рангом дивізіону. Поки що таке рішення ще узгоджується. Тобто, буде 17 або 18 команд. Мінімум – це 16. Відповідно, велика частина команд вилетять і одна гратиме перехідні матчі, щоб за рік знову повернутися до кількості у 14 команд. Раніше хотіли з наступного сезону відновити систему плей-офф, однак, вже зрозуміло, що у разі участі у чемпіонаті 16 або 18 команд – він проходитиме просто у два кола як і повинен був цьогоріч. Загалом, багато команд також мають зали у навчальних закладах, які не працюють, тобто, можливостей тренуватися на паркеті у низки клубів просто немає. На щастя, у «Рекорда» є своя база, тому тут з цим простіше. Навіть під час карантину кожен міг приїхати та потренуватися, аби підтримувати форму.

– Чи є якесь відчуття того, що команди не сказали свого останнього слова у чемпіонаті, зважаючи на те, що до його завершення залишалося вісім турів?

– Стосовно «Рекорда» жодних питань не було. Ми мали 13-очкову перевагу над найближчим переслідувачем, зазнали всього однієї поразки впродовж сезону. Тож, щодо нашого чемпіонства жодних зауважень не надходило. Всі погодилися, що перше місце є заслуженим результатом для нашої команди. Щодо інших учасників, то друге місце посів новачок – «Констракт» з Любави. Календар склався так, що на початку другого кола цей колектив зіграв з аутсайдерами, а вже потім мав протистояти представникам верхньої частини турнірної таблиці. Натомість, «Гатта Актив», «Клірекс» і «Торунь» грали з сильнішими командами, і втратили важливі залікові пункти. Саме тому рішення щодо завершення сезону не було підтримане одноголосно.

– Які причини того, що Ви залишаєте «Рекорд». У своєму інтерв’ю спортивний директор клубу зазначив, що команда бере курс на омолодження. Якою є Ваша позиція з цього приводу?

– Насправді, я не хотів залишати склад «Рекорда». Хотілося б ще сезон-два провести у Польщі. Дійсно, син власника клубу, який є спортивним директором та віце-президентом, несе відповідальність за трансферну політику. Він сказав, що вони братимуть курс на омолодження. Тобто, розглядають гравців на довгострокову перспективу. Їхнім бажанням є підписати легіонера, який гратиме у команді 2-3 роки. Тут, насправді, є ліміт на іноземних виконавців. У протоколі на матчі можуть бути присутніми всього двоє людей не з паспортами країни ЄС. Умовно кажучи, немає такого як у Білорусі, де, припустимо, можна мати чотирьох легіонерів у протоколі на матч, а у команді їх п’ятеро. У «Рекорді» цьогоріч виступали я та один бразилець. Йому всього 20 років, і він підписав дворічний контракт. Я ж свою угоду після завершення кожного сезону подовжую на рік. Можливо, вони вже чекають коли я зав’яжу з футзалом (сміється), а я – продовжую грати. Під час зустрічі керівники команди казали, що задоволені і формою, і результативністю. На моє місце вже прийшов 22-річний бразилець Матеус Феррейра Рібейро. Про його підписання клуб сьогодні оголосив на офіційному сайті. Щодо своїх кондицій, то відчуваю, що готовий пограти ще два роки, а далі буде видно. Після кожного сезону я аналізую свою гру: успіхи на паркеті та форму загалом. Під час тренувань у «Рекорді» також є розуміння, що здатен провести ще два-три сезони в якості гравця. Скажу відверто, що хотів би залишитися у Польщі, але на цей момент конкретних пропозицій немає. Лише розмови.

– За пріоритетністю продовження кар’єри чемпіонат України ставите на другу сходинку?

– Напевно, так. Поки що важко визначитися. У мене була розмова з керівництвом «Кардинала-Рівне». Вони не проти, аби я поповнив склад команди. Зараз є можливість отримати пропозиції з Польщі, і не тільки… Однак, часто люди дивляться на статистику, а коли дізнаються, що тобі 38 – розпочинаються побоювання. Час покаже!

– Ви виграли у Польщі все, що можна, неодноразово ставали найкращим бомбардиром в Екстраклясі. Звідки берете мотивацію, щоб продовжити свої виступи саме у цьому чемпіонаті?

– Мотивація присутня завжди. З року в рік вона не згасає. Я відчуваю у собі сили для того, щоб працювати далі. Кожний сезон ти розпочинаєш як новий. Завжди, передусім, хочеться стати чемпіоном, оскільки успіхи команди я ставлю понад усе. Окрім того, звичайно, прагну допомагати команді своєю грою. Дійсно, «Рекорд» здобув багато титулів, однак, мотивації не бракує. Тож, є мета допомогти виконати свої завдання і якійсь іншій команді. Наприклад, виграти Кубок Польщі. Навіть коли я виступав за «Ред Девілс» – цей клуб не ставив перед собою амбітних завдань, але ми зуміли стати четвертими та здолали «Рекорд» у фіналі Кубка Польщі. Це досягнення й досі є найкращим для колективу з Хойніце.

– Ви також ставали найкращим бомбардиром у складах вже згаданих «Ред Девілс» та «Вісли Кракбет», яку згодом було розформовано. Можливо, хотіли б повернутися до складу команди з Хойніце, аби потворити це досягнення?

– Відверто кажучи, я б з задоволенням повернувся до «Вісли Кракбет», якби вона існувала. Краків – це чудове місто, а атмосфера у команді була просто неймовірною. Там все було на найвищому рівні. Щодо «Ред Девілс», то вони час від часу запитують про таку можливість. Окрім того, переді мною й досі залишається заборгованість за період, який я провів у команді. Зважаючи на цей факт, навіть немає про що розмовляти. Хочеться потрапити до команди, яка боролася б за медалі. Звичайно, важко протистояти «Рекорду». Однак, у тій-таки серії плей-офф можна налаштуватися на сильного суперника та видати свій 100-% максимум. За всієї поваги, цьогоріч «Ред Девілс» завершив чемпіонат на 13-ій сходинці та міг би вилетіти з Екстракляси. Останнім часом ця команда лише веде боротьбу за виживання. У cвоєму наступному клубі хочеться й надалі прагнути завойовувати призові місця. Тож, бажання повертатися до Хойніце не маю.

– Як оціните вплив кризи, пов’язаної з коронавірусом, на польський футзал?

– Однозначно, вплив відчувається. Я спілкуюся з іншими футзалістами. Досить багато команд скоротили зарплатню на 50%, деякі взагалі розірвали контракти з гравцями, і сказали, що підпишуть нові лише тоді, коли розпочнеться підготовка до нового сезону. Ходять чутки, що одна-дві команди можуть не розпочати наступний сезон в Екстраклясі. Звичайно, як і в усьому світі, вплив є. Існують великі побоювання як проходитиме наступний сезон. Тобто, якими будуть умови у командах, фінансова складова. Всі чекають того, коли світова економіка оговтається від такого удару. Будемо дивитися, однак, переконаний, що наступний рік буде важким. Велика кількість команд мають «маленьких» спонсорів. Їх може бути п’ять або навіть десять. Вони дають відносно невеликі кошти. Зараз у них і без цього повно проблем. Тим клубам, які мають титульного спонсора зараз трохи простіше. Вони постраждають менше. Навіть ті команди, які отримували гроші від міста, у майбутньому матимуть значно меншу фінансову допомогу.

– Чи слідкували за цим сезоном у Favbet Екстра-лізі?

– Звичайно, кожного туру дивився матчі, слухав коментарі тренерів. Коли трансляції накладалися – дивився паралельно на телевізорі, комп’ютері та телефоні.

– Чи відзначили для себе якісь несподіванки?

– Особливих несподіванок не було. Ще до початку сезону я казав, що боротьбу за медалі вестимуть «Продексім», «ХІТ» та «Ураган». Зрештою, так воно і сталося. З тих, кому вдалося вистрілити, звичайно, відзначу «ІнБев». Команда добре себе проявила у матчах з представниками ТОР-6. Передусім, з «Енергією» та «Ураганом». Ось така несподіванка. Минулоріч житомиряни були одними з аутсайдерів, а цього сезону – наблизилися до чільної трійки.

– Трошки зазирнемо до минулого. На Ваше переконання, чим відрізняються нинішні «Енергія» та «Кардинал-Рівне» від тих, у складі яких виступав Олександр Бондар?

– Коли я грав за «Енергію» – більшість виконавців не були представниками Львівщини. Нині команда робить акцент на власних вихованцях. Проходить робота з молодими талантами. Звичайно, це непростий процес. Думаю, за 2-3 роки молоді виконавці підростуть, і команда зможе ставити більш амбітні завдання. Зараз досить важко конкурувати з представниками ТОР-3. Наскільки я слідкував за коментарями представників «Енергії» – цього сезону перед ними не було поставлене завдання щодо боротьби за медалі. Було прагнення здобути досвід та потрапити до чільної шістки. Це вдалося зробити, і вони рухаються за своїм напрямком.

Перед «Кардиналом-Рівне» кожного року стоїть завдання здобувати медалі. Як на мене, треба реально дивитися на речі. З нинішнім підбором виконавців досить складно конкурувати з «Продексімом», «ХІТом» та «Ураганом». Загалом, команда має велику кількість молодих гравців. Велика частина з них нещодавно виступали у Києві на аматорському рівні. Важкувато після таких змін одразу за рік-два сподіватися на здобуття медалей. Однак, вони є футзалістами якісного рівня та досить швидко прогресують.

– Тим не менш, у сезоні 2018/2019 «Кардинал-Рівне» у першій частині чемпіонату досить довго знаходився вгорі турнірної таблиці та навіть лідирував.

– Дався взнаки брак досвіду. Після однієї-двох поразок досвідчені виконавці можуть швидше оговтатися після такої собі моральної кризи. У молодих гравців це виходить трохи важче. Це призвело до того, що у другому колі команда не могла перемогти впродовж семи поєдинків. Однак, кожен клуб має своє бачення стратегії власної розбудови. До того ж, додам, що коли я виступав у складі «Енергії» там були зовсім інші фінансові умови. Також у країні була інша ситуація. Нині більшість команд розраховують на молодь.

– Питання щодо «Рекорда» та єврокубків. Цього сезону у шляху В основного раунду команда посіла третє місце у групі, пропустивши вперед чеську «Спарту» та румунський «Імперіал Вет». Натомість, минулоріч ви впевнено перемогли у своєму квартеті та кваліфікувалися до елітного раунду. У чому причина погіршення результату?

– Як на мене, нам трохи не пощастило з жеребкуванням. Ми потрапили до найсильнішої групи шляху В, з якої далі кваліфікується лише переможець. Окрім двох зазначених вище команд, нашим ще одним суперником був мальтійський «Люксол». Всі почали активно підсилювати склад. До тієї-таки «Спарти» прийшли Коцич і Вільде, які додалися до Новака, Сайдлера, Драговскі. Всі футзалісти з ім’ям. Велика частина з них є провідними у футзальних збірних своїх країн. «Імперіал Вет» також підписав низку бразильців та португальців. Тренером став іспанський спеціаліст Сіто Рієра. Під Лігу чемпіонів  активно формувалася сильна команда. Щодо «Люксола», то вони також підписали бразильців. Звичайно, результат гірший. Однак, не ігрові показники. У цій групі кожна команда могла здолати будь-якого суперника. Всі поєдинки були приблизно рівними. Однак, завдання ми не виконали. Тут далися взнаки дві-три травми провідних гравців, а також перебір карток. Окрім того, минулоріч ми починали з попереднього раунду кваліфікації, зіграли матч за Суперкубок Польщі. Тобто, перебували у кращому тонусі перед основним раундом, оскільки почали підготовку ще у липні. Коли ми проводили поєдинки основного раунду у Ризі, нам потрібна була нічия у протистоянні з румунською «Тімішоарою» для кваліфікації до елітного раунду. Вони тиснули на нас майже весь поєдинок, але ми вистояли. Цьогоріч вдача була не на нашому боці. «Спарта» грала вдома у Празі за підтримки власних вболівальників. Зрештою, чеський клуб пройшов далі. Як на мене, цілком заслужено.

– Минулоріч в елітному раунді ви грали проти «Барселони» та «Газпрома-ЮГРИ». Впродовж своєї кар’єри Ви зіграли багато відповідальних матчів. Тим не менш, досвід протистоянь з такими суперниками – це завжди нові враження?

– Ці матчі в Іспанії стали чи не найкращою подією у моїй кар’єрі. Провести матч з «Барселоною» на її паркеті – це просто мрія та пам’ять на все життя. Щодо Газпрома-ЮГРИ», то проти російської команди я грав ще у складі львівського «Тайма». За іронією долі це було у фіналі турніру, який проходив у Бєльсько-Бялі. У складі росіян тоді виступали Ліма та Робіньо. Ми зіграли 5:5 за підсумками основного часу та дотисли суперника в екстра-таймі. Однак, зараз рівень цієї команди виріс. Вона стала одним з лідерів як російського, так і європейського футзалу. Загалом, хочеться більше грати проти таких суперників. Поєдинки з ними – це неймовірний досвід та шанс перевірити те, на що ти є спроможним. Ми поступилися обидвом суперникам, однак, налаштування було максимальним. У поєдинку з нами «Газпром-ЮГРА» був попереду 4:1. Всі думали, що матч завершено. Наприкінці ігрового часу ми пішли вперед з п’ятим польовим та забили два голи. Залишалося близько тридцяти секунд, і на паркет знову повернулася інтрига. З приводу «Барселони». Перед тим сезоном ми були на зборах в Іспанії, і двічі зіграли з каталонцями. Результати були невтішними: 0:11 та 1:7. Не минуло і половини року як ми знову протистояли «Барселоні». Були попереду – 1:0. Потім іспанці вийшли вперед – 2:1. На останніх хвилинах ми почали грати без кіпера та отримали третій гол у свої ворота. Так, поступилися. Однак, 1:3 – це досить пристойний результат у протистоянні з суперником такого рівня.

– Тим не менш, у матчі з «Економацом» ви поступилися з рахунком 4:8. Налаштування на грандів було більшим?

– Тут відзначу і більше налаштування, і наявність теоретичних шансів на кваліфікацію до Фіналу Чотирьох. Звичайно, ми їхали до «Барселони» не для того, щоб потрапити до фінальної частини. Потрібно об’єктивно себе оцінювати. Нашим завданням було гідно протистояти усім суперникам. У перших двох поєдинках ми грали двома основними четвірками. З «Економацом» тренерський штаб дав шанс молоді проявити себе. Тут далася взнаки і втома. Вийшов доволі відкритий футзал. Досить часто виходить, що коли команда є приблизно однаковою за рівнем – ти не налаштуєшся на неї так як на «Барселону». До того ж, коли відбувається бодай одна зміна у четвірці (як це було у матчі з «Економацом») – нівелюється цінність награних комбінацій. Саме тому ми й отримали такий результат.

– Багато фахівців відзначають, що, за винятком грандів, рівень європейського футзалу став більш-менш подібним в усіх команд. Чи погоджуєтеся з таким твердженням?

– Дійсно, раніше такого не було. Тепер як на рівні збірних, так і клубів – не знаєш чого очікувати від кожної з команд. Навіть у групі «Продексіма» в елітному раунді. «Сталіца», «Спарта» і херсонці виглядали дуже непогано. Точилася цікава та напружена боротьба. Кожен клуб може обіграти майже будь-якого суперника. Команди зі Словенії, Хорватії, ті самі мальтійці. Вони дуже серйозно підсилюють склад перед Лігою чемпіонів. Ніби їдеш грати з мальтійцями. Ця збірна нічого не демонструє у футзалі. Виходиш на майданчик, а протистоїш бразильцям. У цій Лізі чемпіонів себе непогано проявив словенський «Добовец», який до останнього боровся за вихід до Фіналу Чотирьох з «КПРФ» на майданчику суперника. Хорватський «Ново Времє» у групі з «Тюменню» та «Спортингом» теж виглядав досить пристойно. Вони грали, фактично, вшістьох, але нав’язували гідну боротьбу. Взагалі, зараз майже немає таких рахунків як 0:10. Також би звернув увагу на те як стрімко почав розвиватися футзал у Франції. В їхньому чемпіонаті тепер гратимуть легіонери світового рівня. Це сприятиме як розвитку цього виду спорту у країні, так і його популяризації.

– Як оціните цьогорічний виступ «Продексіма» у Лізі чемпіонів?

– Дуже сподобалася гра, яку продемонструвала українська команда. У кожному матчі хлопці показували досить якісний футзал. Моментами вони виглядали навіть кращими за «Барселону». Я не скажу, що мене здивував рівень гри «Продексіма». Однак, він був дуже високим. Було приємно, що команда гідно представила Україну на європейській арені. Передусім, у цьому є велика заслуга Хаві Родрігеса. Він є спеціалістом високого рівня, який створив атмосферу у команді та поставив їй гру.

– В Україні сезон також завершений. Тим не менш, наші колеги з прес-служб Асоціації футзалу Львівщини та «Кардинала-Рівне» досить часто публікують ретро-матчі за Вашої участі. Чи переглядаєте їх?

– Завжди передивляюся, коли у мережі з’являється якийсь матч. Раніше дивився лише фільми, а тут з’явилася можливість подивитися старі записи поєдинків. Приємно їх переглядати і згадувати ті роки. Це класна активність.

– Чи можете назвати один ретро-матч, якого не було у мережі, але Ви б хотіли його переглянути?

– Важко сказати. Навіть у тих поєдинках, що з’являються пам’ятаю, що маю десь забити або віддати результативний пас чи розіграти комбінацію. Хіба що, згадую матч сезону 2005/2006 між львівськими «Енергією» та «ТВД» у рамках 1/2 фіналу Кубка України. На виїзді ми зіграли з рахунком 2:2, а у домашній зустрічі були попереду 3:0, потім «ТВД» зробив рахунок рівним, і на останній хвилині я у підкаті забив переможний гол для «Енергії», який вивів нас до фіналу. Радість команди була просто шаленою.

– Наостанок, розкажіть, чи бачите себе у футзалі після завершення кар’єри? Можливо, на посаді тренера або у ролі спортивного директора?

– Такі думки присутні. Рік тому я отримав диплом категорії «С». Цьогоріч хотів прослухати курс для отримання диплому категорії «В», які мали проходити у Бєльсько-Бялі. Однак, у зв’язку з коронавірусом навчання були перенесені. Тобто, погляди у тренерський бік є. Можливо, спробував би себе у ролі спортивного директора або агента. Варіанти можуть бути різними. Футзал – це моє життя. Хочеться якомога довше залишатися та працювати у цій сфері.

Прес-служба Асоціації футзалу України